З бідної студентки у Топ-30 жінок світу: історія успіху
У мене на інтерв'ю незвичайна гостя – Аїна. Вона переїхала до Канади студенткою, а тепер входить до топ-30 жінок-підприємців усього світу, за версією журналу New York City Journal.
Короткострокові курси для переїзду
Історія успіху Аїни сповнена складнощів та перешкод. 7 років тому вона приїхала до Ванкувера з України, Донецької області, за студентською візою. Аїна розглядала для імміграції кілька країн, але Канада не була пріоритетною. Однак у 2014 році в країні почалися хвилювання, тож часу на роздуми не було. Отримати студентську візу допомогло річне стажування в готелі на Мальдівах, яке Аїна пройшла у 2013 році. Вона знайшла в Канаді курси, пов'язані з готельним бізнесом, хоч і не збиралася розвиватися у цій сфері. Навчання тривало 3 місяці, ще 3 місяці відведено на стажування.
Ванкувер Аїну не вразив, на відміну Монреаля, куди вона прилетіла спочатку. Однак коледж був у Ванкувері, а в Монреалі, як дівчина пізніше зрозуміла, недостатньо розвинений бізнес.
Про продовження візи Аїна задумалася через півроку, але, як виявилося, кроки потрібно було робити набагато раніше. Переїзд до Ванкувера, постійні підробітки та невелика кількість грошей не давали часу на те, щоб повноцінно зайнятися візовим питанням, тому Аїна вирішила купити ще одні курси, цього разу з англійської мови. Одночасно дівчина бралася за будь-яку роботу, яку можна було виконувати 20 годин на тиждень — саме стільки дозволяється працювати під час навчання.
«Я підробляла, кажучи відверто, усім, що доведеться, — згадує Аїна. — Це було і миття посуду, і збирання, і ресторани, барменом, офіціантом…»
Ще через кілька продовжень візи Аїна зрозуміла, що потрапила в замкнене коло: вона продовжувала візу на півроку, працювала, але грошей вистачало тільки на життя і на те, щоб купити чергові короткі курси. Вона опинилася перед вибором: повертатися на батьківщину чи робити якийсь серйозний прорив, який допоможе залишитись у Канаді.
До престижного вузу без грошей
Аїна багато спілкувалася з імміграційними консультантами, і однією з пропозицій було пройти повноцінне навчання у ВНЗ, щоб по закінченні отримати дозвіл на роботу на 1-3 роки, а потім і ПМП. У рідній країні вона мала ступінь магістра за професією інженер-електрик, але хотілося розвиватися у сфері бізнесу та менеджменту проектів. Тому дівчина вирішила, що якщо й здобувати освіту, то другий ступінь магістра.
Повна версія статті доступна тільки членам спільноти Immigrant.Today Війдіть у свій обліковий запис, щоб безкоштовно прочитати її.
