Від приїзду одразу після школи — до роботи у фінансах і подачі на ПМП

Шлях до статусу постійного резидента Канади складний, але можливий. Історія Миколи — тому підтвердження. Він приїхав до Канади у 18 років, відучився в коледжі, знайшов роботодавця в невеликому місті й пройшов через кілька імміграційних стратегій, перш ніж отримати заповітне запрошення.

Своєю історією Микола поділився в інтерв'ю з ліцензованим імміграційним консультантом Іванною Павленко, яка супроводжувала його на всіх етапах імміграційного процесу. Його досвід буде корисним студентам, працівникам і всім, хто планує переїзд до Канади.

Приїзд до Канади та вибір коледжу

Микола приїхав до Канади одразу після закінчення школи, коли йому тільки виповнилося 18 років. Час виявився непростим — у світі лютував ковід, діяли різні обмеження. Він обрав Fanshawe College у місті Лондон, провінція Онтаріо, і вступив на дворічну програму Business Finance.

Вибір програми був усвідомленим. Микола знав, що хоче працювати у сфері послуг, пов'язаній з цифрами та математикою. З п'яти варіантів, що розглядалися, він відсіяв менш цікаві та зупинився на бізнес-фінансах.

Адаптація: мова, самотність і перші знайомства

За словами Миколи, найскладнішим в еміграції стало звикання до життя без сім'ї та друзів, які завжди були поруч вдома. Ситуацію погіршував ковід — знайомитися було вкрай складно через обмеження та онлайн-навчання. Але поступово вдавалося знаходити нові контакти та асимілюватися в новій країні.

Що стосується мови, Микола зізнається: до приїзду він вважав свою англійську достатньо хорошою. Але вже під час розмови з прикордонниками стало зрозуміло, що над мовою доведеться серйозно працювати. Втім, люди дивовижно швидко адаптуються до нових умов — так сталося і з ним.

З першими знайомствами допоміг випадок. У Лондоні виявилася колишня однокласниця, яка на той момент жила в Канаді вже кілька років. Вона ввела Миколу в своє коло спілкування, і ці друзі залишилися з ним досі. Пізніше через навчання з'явилися й інші знайомі — канадці, вихідці з різних країн. Микола зазначає, що багато іммігрантів успішно знаходять російськомовні та інші спільноти за інтересами через групи в соціальних мережах.

Навчання у Fanshawe College

Безкоштовна конференція про життя та роботу в...

Візові центри Канади в Росії припинили прийом...

Кількість охочих вступити до канадської армії...

Китай пропонує Канаді спільне виробництво еле...

Трамп позбавив Канаду місця в престижній Раді...

Канадці згуртувалися навколо прем'єра Карні п...

Арктичний холод накрив Канаду з температурою ...

Трамп обрушився на Карні після його промови в...

Канадські компанії планують підвищення зарпла...

Золото б'є рекорди і продовжує зростати всупе...

Прем'єр-міністр Карні завершує дев'ятиденне с...

Cenovus Energy готується продати активи в Аль...

Два роки в коледжі пролетіли швидко. Перший рік був повністю онлайн через пандемію. З одного боку, це здавалося мінусом. З іншого — з'явився час підготуватися до канадського життя та серйозно попрацювати над мовою. Другий рік пройшов уже в кампусі, і це був зовсім інший, насичений досвід — нарешті вдалося побачити однокурсників і викладачів наживо.

Якістю освіти Микола задоволений. Він зазначає, що перший семестр може здатися простим — це пов'язано з тим, що в канадських коледжах навчаються люди різного віку, і деяким потрібно згадати базові знання. Але з другого курсу й далі програма стає значно складнішою та конкретнішою.

Важливий момент: на третьому та четвертому курсах у Миколи була можливість здати іспити на професійні ліцензії. Він скористався цим одразу, поки знання були свіжими, і на момент випуску вже мав ліцензію на продаж інвестицій. Микола наполегливо рекомендує всім студентам здавати іспити при першій нагоді — багато з тих, хто відкладав це на потім, зрештою так і не отримали ліцензії.

Підробіток під час навчання

Під час навчання Микола активно підробляв. Його першою роботою в Канаді стало будівництво — утеплення будинків у складі інтернаціональної команди. Роботу знайшов через друзів та знайомих. Досвід виявився цінним: Микола точно зрозумів, що будівництво — це не те, чим він хоче займатися, але при цьому було цікаво спробувати щось зовсім нове.

Микола зізнається, що шкодує про відмову від кооп-програми (оплачуваного стажування тривалістю один семестр). Через ковід було складно зв'язатися з роботодавцями, і він вирішив продовжити навчання замість стажування. Тим не менш літні підробітки та участь у коледжних заходах допомогли йому наповнити резюме.

Пошук роботи після коледжу: сила нетворкінгу

Після закінчення навчання Микола подав заявку на відкритий дозвіл на роботу (Post-Graduation Work Permit). З першого дня подачі заявки він мав право працювати і одразу приступив до пошуку роботи за спеціальністю.

Резюме на той момент було практично порожнім — серйозного досвіду роботи не було. Але Микола розумів, наскільки важливий нетворкінг у Канаді. Протягом усього навчання він вибудовував стосунки з викладачами, брав участь у різних заходах коледжу та вписував цей досвід у резюме.

Ключовою подією став Professional Development Day (PD Day) у Fanshawe College. Цього дня до коледжу прийшли 15–16 роботодавців із фінансової сфери — великі банки, кредитні спілки, страхові та податкові компанії. Кожна компанія представляла себе, а студенти могли підійти, познайомитися, поставити запитання та залишити резюме. Наприкінці дня Микола підійшов до викладача та розповів, який роботодавець йому особливо сподобався. Викладач особисто познайомив його з представником компанії та дав хорошу рекомендацію. Результат — чотири запрошення на співбесіду ще до закінчення навчання.

Співбесіди та вибір роботодавця

До співбесід Микола готувався ретельно: вивчав кожну компанію, шукав можливі запитання та практикувався перед дзеркалом. Перше інтерв'ю далося найважче — незрозуміло, чого очікувати. Друге та третє пройшли значно легше.

Три компанії з чотирьох зробили йому пропозицію. Микола опинився в позиції, коли він обирав роботодавця, а не навпаки. На кожній співбесіді він відкрито говорив, що його головна мета — залишитися в Канаді, і запитував роботодавців, чи готові вони його підтримати в імміграційному процесі. Роботодавець, якого він зрештою обрав, одразу відповів, що у них уже є подібний досвід і вони готові допомогти.

При виборі Микола враховував два фактори. По-перше, це була невелика компанія, де вища ймовірність індивідуальної підтримки. По-друге, компанія знаходилася в маленькому місті Сарнія, що, як він знав, могло дати додаткові бали в провінційній імміграційній системі. Одна з інших компаній пропонувала, можливо, сильніші умови, але вимагала переїзду до Торонто.

Життя та робота в Сарнії

Сарнія — невелике місто з населенням близько 50–60 тисяч чоловік на південному заході провінції Онтаріо, на кордоні зі США. Спочатку воно здавалося занадто маленьким, але з часом Микола оцінив чарівність невеликих міст: силу місцевої спільноти, те, як усі один одного знають і вітаються на вулиці. У великих містах такого не побачиш.

Що стосується вартості житла, Микола очікував, що в Сарнії буде дешевше, ніж у Лондоні, але ціни виявилися приблизно однаковими — можливо, через розташування на кордоні зі США. Однокімнатна квартира обходиться приблизно в $1 500–$1 600 CAD, двокімнатна — в $1 800–$2 000 CAD. Ціни на оренду помітно зросли порівняно з тим, що було рік-два тому.

Микола працює в Main Street Credit Union на позиції Wealth Support Officer. Кредитна спілка — це фінансова установа, подібна до банку: кредити, інвестиції, іпотека. Основна відмінність — банки регулюються на федеральному рівні і працюють по всій Канаді, а кредитні спілки регулюються провінційно і працюють тільки в межах однієї провінції. Інша відмінність — культура і цінності: кредитні спілки більше орієнтовані на місцеву громаду, на знання клієнтів та їхніх історій. Саме це і привабило Миколу.

По суті, він працює асистентом фінансових радників, при цьому у нього є власна ліцензія на продаж інвестицій, що дозволяє йому самостійно зустрічатися з клієнтами і допомагати їм з фінансовими питаннями.

Імміграційна стратегія: плани A, B, C і навіть D

У Миколи та його імміграційного консультанта Іванни Павленко було кілька стратегій на випадок, якщо основний план не спрацює.

План А — подача за провінційною програмою Онтаріо для випускників навчальних закладів. Для цього потрібно було закінчити відповідний навчальний заклад і знайти роботодавця, готового підтримати заявку. Обидві умови були виконані — як зазначає Іванна, роботодавець Миколи виявився чудовим партнером у цьому процесі і дуже добре йшов на контакт. Профіль було створено. Однак наявність роботодавця і відповідність вимогам програми, на жаль, не гарантують запрошення. Профіль був дійсним протягом двох років після закінчення програми — і за ці два роки запрошення так і не прийшло.

План Б — подача за федеральною програмою через систему Express Entry. За час очікування за планом А Микола напрацював необхідний рік канадського кваліфікованого досвіду, і профіль в Express Entry було створено.

План С — подача за іншою провінційною програмою, яка враховувала позицію та локацію. Саме тут маленьке місто Сарнія зіграло вирішальну роль. Як пояснює Іванна, ті, хто поїхав працювати в Торонто, не отримали додаткових балів за локацію, а Микола — отримав. Більше того, відбори проходили з прив'язкою до його конкретної локації. Запрошення прийшло саме за цією програмою.

Був і план D — вивчення французької мови. Коли ситуація з основними планами була невизначеною, Микола почав вчити французьку, щоб мати додаткові можливості. Навіть після отримання запрошення він продовжує її вивчати.

Після отримання запрошення Микола та Іванна зібрали документи і подали заявку на статус постійного резидента. Очікування рішення займе не один місяць, але Микола знаходиться на фінішній прямій. Як зазначає Іванна, Микола часто каже, що йому пощастило, але насправді саме його цілеспрямованість, стратегічне мислення і готовність діяти привели до результату.

Плюси і мінуси життя в Канаді

Серед головних плюсів Канади Микола називає різноманіття людей і культур, багатство кухні, а також відкритість канадців. За його спостереженнями, люди тут значно більше налаштовані на повсякденне спілкування і знайомства з незнайомцями, ніж у країнах СНД.

До мінусів він відносить високу вартість житла, дорогий і незручний громадський транспорт (канадські міста спроектовані з розрахунку на те, що у кожного є автомобіль), а також складність імміграційного процесу.

Поради від Миколи

На питання про те, яку пораду він дав би собі перед переїздом, Микола відповідає: менше переживати і більше діяти. Більше знайомитися, бути відкритим і не чекати, що все складеться само собою. У якихось випадках так і відбувається, але в якихось потрібно проявляти ініціативу.

Окремою гордістю для Миколи стала фінансова незалежність. На момент інтерв'ю він повністю самостійно оплачує житло, транспорт і всі свої витрати — без допомоги батьків. Шлях до цього був непростим, особливо під час навчання, але результат того вартий.

Найкрасивішим місцем в Канаді Микола вважає Монреаль — за його європейський вигляд і історичну атмосферу. Також йому дуже сподобалася Оттава з її архітектурою.

Головні висновки

Історія Миколи — це приклад того, як продумана стратегія, терпіння і готовність до дії приводять до результату. Ключові фактори його успіху: нетворкінг з викладачами та роботодавцями, усвідомлений вибір невеликого міста для роботи, відкритість з роботодавцем щодо імміграційних цілей і наявність кількох запасних планів.

Якщо вам потрібна допомога з вибором імміграційної стратегії, запишіться на консультацію з ліцензованим імміграційним консультантом.