Знайти роботу в Канаді за одну годину

Я підготував для вас мотивуюче інтерв'ю з людиною, яка змогла полетіти з Білорусі під час протестів, прилетіти до Канади під час закритих кордонів, знайти роботу та успішно почати адаптуватися в новій країні з усією родиною.

Ольга вже місяць перебуває у Канаді, два тижні з того часу родина була на карантині. Однак ми з Ольгою знайомі вже давно — півтора роки тому вона була ученицею на нашому курсі з пошуку роботи в Канаді.

Імміграція за кроками

Ольга переїхала за допомогою Атлантичної програми імміграції. Спочатку вона пройшла курс пошуку роботи і зрозуміла, як їй діяти. Дівчина вчила англійську, відправила документи на підтвердження диплому, здала мовний тест IELTS на рівень 6. Також Ольга радилася з імміграційним консультантом, і їй порекомендували розглядати імміграцію за Атлантичною програмою. Тож дівчина вирішила шукати роботу в Галіфаксі — столиці провінції Нова Шотландія.

"Ви нас готували до великих труднощів у пошуках роботодавця, але я роботодавця знайшла за годину", — ділиться Ольга.

Коли сім'я отримала номінацію від провінції, вони подали документи на візу, яку успішно отримали, а потім — на ПМП. З робочою візою вони без проблем прилетіли до Канади, незважаючи на ковидні обмеження, що діють.

Працевлаштування в Канаді

У рідній країні Ольга працювала медсестрою, згодом стала рентген-лаборантом. Але через те, що медичні професії в Канаді вимагають ліцензії, вона могла шукати роботу лише як доглядальниця.

"Всі говорили не гнатися за зарплатою, а гнатися за тим, щоб хоча б взяли на роботу, — сміється Ольга, — але я обрала найбільшу зарплату".

Знайшовши вакансію, Ольга склала резюме і відправила його на перевірку канадському HR-фахівцеві. Після схвалення вона надіслала свій відгук на вакансію. Буквально за годину їй передзвонив майбутній роботодавець і запросив на співбесіду, а потім пропозицію про роботу.

Складнощі в імміграції та адаптації

Ольга зізнається, що імміграційний шлях коштував їй великих зусиль, як фізичних, і емоційних. Протягом року вона по 3-4 години у будні дні та по 8 годин на вихідних навчала англійську, щоб скласти мовний тест. Заради цього довелося відсунути свої хобі та інтереси на другий план. Іноді здавалося, що вона марнує час, що вдома у неї все є, а в Канаді в 40+ років доведеться почати життя з нуля. Зусилля були недаремними, і вся родина, включаючи собаку, іммігрувала до Канади.

«Я вдячна собі, що таки на це наважилася і що не кинула це», — розповідає дівчина.

Крім переживань, були й технічні затримки. Після подання на дозвіл на роботу сім'я мала 90 днів, щоб подати заявку на постійне проживання за Атлантичною програмою. Але заявку обробляли дуже довго, і дозвіл було отримано незадовго до того, як спливав термін подачі на ПМП. На той час Ольга вже мала перебувати в Канаді і почати працювати.

Переліт із собакою зайняв 28 годин через те, що не на всі рейси беруть тварин. Також із собакою було складно знайти житло, бо короткочасна оренда з тваринами коштувала вдвічі дорожче, ніж без. Тому сім'я шукала житло одразу на тривалий термін.

Ольга поділилася, що їм дуже допомагали інші іммігранти, а також роботодавець, який навіть привозив їм продукти під час карантину та поділився контактами місцевого рієлтора. Оренда будинку з трьома спальнями коштувала $1 500 CAD на місяць, причому перший місяць і депозит сплатив роботодавець.

Житло у Канаді зазвичай здають без меблів. Ще одна проблема була в тому, що карти білоруських банків у країні не працюють. Роботодавець Ольги привіз надувні матраци і подушки спочатку, потім сім'я замовила звичайні матраци з Amazon і поки використовує їх замість ліжок.

Тимчасові труднощі Ольгу не лякають, тому що вона мала досвід життя у Великій Британії. Тоді вона зв'язалася з агенцією, яка допомогла організувати все до дрібниць, але Ольга змогла приїхати в країну сама, сім'ї довелося залишитися в Білорусі. Зараз, навпаки, іммігрувала вся родина, але є багато побутових складнощів, які не такі страшні.

Життя та робота в Канаді

Ольга має дуже позитивні враження про жителів Канади. За її словами, багато хто намагається допомогти, перехожі посміхаються і вітаються, на роботі багато разів усе пояснюють та показують. Клімат у Галіфаксі м'який, трохи тепліший, ніж у рідній країні Ольги — Білорусі. Із неприємного Ольга назвала сильні коливання температури.

Ольга працює у будинку для літніх людей. Приблизно половина співробітників там – іммігранти. Ще в рідній країні дівчина знайшла підробіток доглядальницею, бо знала, що переїжджатиме до Канади. Але там вона працювала у сім'ях.

"Фізично, я б сказала, що тут простіше", — вважає дівчина.

Ольга зазначає, що в канадському будинку для літніх людей багато пристроїв, які полегшують роботу, наприклад, підйомники. Багато уваги приділяється безпеці співробітників — тому, щоб люди не перенапружувались та достатньо відпочивали. Робочий тиждень складає 40 годин.

Першого дня Ольгу закріпили за досвідченою доглядальницею, яка все показувала та розповідала. Дівчина зізнається, що одного дня навчання мало, але оскільки люди завжди готові допомогти, то проблем не виникає.

Ольга працює не на будинок для людей похилого віку, а на свого роботодавця, який є агентом. У місті є п'ять відділень, і дівчина може працювати у будь-якому з них. Коли вона приходить у відділення, де вона не працювала чи працювала мало, їй зазвичай дають легших резидентів.

Алекс Павленко, засновник Immigrant.Today