З бідної студентки у Топ-30 жінок світу: історія успіху

Короткострокові курси для переїзду

Історія успіху Аїни сповнена складнощів та перешкод. 7 років тому вона приїхала до Ванкувера з України, Донецької області, за студентською візою. Аїна розглядала для імміграції кілька країн, але Канада не була пріоритетною. Однак у 2014 році в країні почалися хвилювання, тож часу на роздуми не було. Отримати студентську візу допомогло річне стажування в готелі на Мальдівах, яке Аїна пройшла у 2013 році. Вона знайшла в Канаді курси, пов'язані з готельним бізнесом, хоч і не збиралася розвиватися у цій сфері. Навчання тривало 3 місяці, ще 3 місяці відведено на стажування.

Ванкувер Аїну не вразив, на відміну Монреаля, куди вона прилетіла спочатку. Однак коледж був у Ванкувері, а в Монреалі, як дівчина пізніше зрозуміла, недостатньо розвинений бізнес.

Про продовження візи Аїна задумалася через півроку, але, як виявилося, кроки потрібно було робити набагато раніше. Переїзд до Ванкувера, постійні підробітки та невелика кількість грошей не давали часу на те, щоб повноцінно зайнятися візовим питанням, тому Аїна вирішила купити ще одні курси, цього разу з англійської мови. Одночасно дівчина бралася за будь-яку роботу, яку можна було виконувати 20 годин на тиждень — саме стільки дозволяється працювати під час навчання.

«Я підробляла, кажучи відверто, усім, що доведеться, — згадує Аїна. — Це було і миття посуду, і збирання, і ресторани, барменом, офіціантом…»

Ще через кілька продовжень візи Аїна зрозуміла, що потрапила в замкнене коло: вона продовжувала візу на півроку, працювала, але грошей вистачало тільки на життя і на те, щоб купити чергові короткі курси. Вона опинилася перед вибором: повертатися на батьківщину чи робити якийсь серйозний прорив, який допоможе залишитись у Канаді.

До престижного вузу без грошей

Аїна багато спілкувалася з імміграційними консультантами, і однією з пропозицій було пройти повноцінне навчання у ВНЗ, щоб по закінченні отримати дозвіл на роботу на 1-3 роки, а потім і ПМП. У рідній країні вона мала ступінь магістра за професією інженер-електрик, але хотілося розвиватися у сфері бізнесу та менеджменту проектів. Тому дівчина вирішила, що якщо й здобувати освіту, то другий ступінь магістра.

Вибір упав на програми MBA (магістр бізнес-адміністрування), які вважаються одними з найпрестижніших, оскільки випускники можуть обіймати керівні посади вищої та середньої ланки.

"Я була впевнена майже на 100%, що мене туди не візьмуть, але хотіла перевірити", — розповідає Аїна.

Програми MBA здавалися недоступними відразу з двох причин: жорсткий відбір та висока вартість. Тим не менш, Аїні вдалося пройти попередній конкурс та отримати запрошення на співбесіду. Вразити комісію вдалося відразу ж — Аїна взяла з собою рюкзак з Євро-2012, який отримала за волонтерську роботу на чемпіонаті, а один із членів комісії виявився фанатом футболу. Далі були відповіді на запитання.

"Я намагалася брати харизмою, тому що нічого іншого в мене не було", — ділиться Аїна.

Останній штрих – фотографія. Дівчина представилася українським блогером та попросила членів комісії з нею сфотографуватися, щоб потім написати про те, як вона вступає до університету. Аїна зізнається, що на той момент вона мала лише ідею для блогу.

Цими вихідними Канада переходить на зимовий ч...

Нова ера для спортсменів Канади

Канада святкує День країни і розмірковує про ...

Канадська розвідка б'є на сполох: вплив Китаю...

Канада продовжує залучати кваліфікованих фахі...

Як влаштована мережа поставок продуктів харчу...

Таємниче зникнення опудала гігантського ведме...

На південному заході Ньюфаундленда знайдено о...

Саскачеван підвищує вікову планку для купівлі...

Напад із вогнепальною зброєю на мерію Едмонто...

Аварія вертольота в Британській Колумбії забр...

Оновлено правила отримання ПМП для іммігранті...

Через півтора тижні надійшла відповідь. Аїну прийняли на MBA до Університету Саймона Фрейзера — одного з топових вузів Канади. Залишалося питання з фінансами – 2 роки навчання коштували $50 000 CAD. Коли Аїна вже була готова збирати валізи та повертатися в Україну, один із її знайомих канадців, який знав, скільки зусиль було докладено для вступу, вирішив взяти кредит на своє ім'я, щоб сплатити за навчання.

Складнощі з роботою та відкриття бізнесу

Так дівчина успішно закінчила MBA, але складнощі тільки розпочиналися. Через помилку у сертифікаті їй відмовили у видачі дозволу на роботу. На вирішення проблеми пішов місяць, але дозвіл на роботу все ж таки було отримано.

«У моїй імміграції подібне відбувалося кілька разів, але ця ситуація зробила мене сильнішим і досвідченішим», — зазначає Аїна.

Наступною перешкодою стала робота. Аїна відправила багато резюме на позицію менеджера проектів, але жодна компанія не відповіла. Проконсультувавшись з одним із рекрутерів, вона дізналася, що випускників MBA вважають надто амбітними та перекваліфікованими для позиції менеджера проектів.

Інший ментор порадив рішення — писати професію розшифровкою (фахівець із ділового адміністрування). Як каже Аїна, це не дуже допомогло, тому в результаті дівчина вирішила відкрити власну компанію з навчання менеджерів проектів. Одночасно вона продовжувала розсилати резюме, просити зворотний зв'язок від рекрутерів та спілкуватися з менторами.

Аїна швидко зрозуміла, що наявність власної компанії просунуло її кандидатуру в очах роботодавців. Коли почали з'являтися перші клієнти на навчання, до дівчини почали звертатися топові компанії з пропозиціями роботи. Так вона влаштувалась у Central One, одну з відомих компаній Ванкувера, а власний бізнес довелося залишити на вихідні.

Через якийсь час Аїна все ж таки перейшла до роботи на себе і співпрацювала з компаніями за контрактом. Незабаром стало зрозуміло, що у Ванкувері можливостей недостатньо, і Аїна вирішила рухатися далі – у Торонто.

Популярність у соціальних мережах

Дивно, але до почесного місця у списку найкращих жінок-підприємців Аїну привела соціальна мережа Clubhouse, яка базується на голосовому спілкуванні. Вона потрапила туди на піку популярності цієї мережі.

«Це було таке місце, про яке я мріяла все життя, – так Аіна відгукується про Clubhouse. — Концентрація розумів, концентрація людей, які набагато більш просунуті, ніж я, набагато інтелектуальніші за мене».

Задавшись метою поспілкуватися з такими людьми, Аїна могла годинами чекати на свою чергу висловитися. Згодом стали з'являтися люди, яким подобалися її виступи, тому Аїна сама стала спікером та почала проводити у Clubhouse інтерв'ю. Основною темою була промисловість проектного менеджменту в ІТ. Якось Аїну навіть назвали амбасадором жінок у ІТ.

«Я ні за життя коду не написала, ні рядки», — коментує Аїна своє «звання».

Про Аїна почали говорити і поза Clubhouse. Так, у дівчини з'явилися інші соціальні мережі. Свою роль також відіграв нестандартний підхід. Щоб вразити аудиторію та познайомитися з людьми, Аїна малювала скетчі про те, що обговорювалося у Clubhouse та відзначала соціальні мережі присутніх. Також Аїна активно займається волонтерською діяльністю.

Місце у рейтингу та поради іммігрантам

Якоїсь миті на Аїну вийшли представники нью-йоркського журналу. Хто її порекомендував – для дівчини досі загадка. Аїна спочатку не повірила листу, але все ж таки відправила своє фото та біографію.

«І на якийсь час, тижнів на два-три, всі кудись зникли, — розповідає Аїна. — Я думаю, ну, як пранк».

Але все виявилося не так, і Аїна з'явилася у черговому випуску журналу.

Як людина, що пройшла непростий шлях іммігранта, Аїна може дати кілька порад новачкам. Насамперед вона рекомендує почати готуватися до життя в Канаді якомога раніше:

• зареєструватися у волонтерських організаціях;
• створити профіль у діловій соціальній мережі LinkedIn;
• писати пости чи статті на професійну тему;
• шукати ділові знайомства;
• відвідувати професійні конференції та брати участь у менторських програмах.

Алекс Павленко, засновник Immigrant.Today