Канадські ЗМІ: як працюють і що пишуть про Росії і Україні

На будь-який засіб масової інформації накладає свій відбиток горезвісний національний характер країни, в якій вона існує — чи то французька нестриманість, англійська строгість, американська поблажливість або канадська доброзичливість.

Крім того, будь-яке ЗМІ формується за рахунок новин, які відбуваються навколо — тому умовна японська газета приділяє більше уваги ймовірність цунамі, ніж гіпотетична швейцарська радіостанція. І саме тому в канадських ЗМІ так багато історій про тварин — справа в тому, що в Канаді їх насправді відбувається досить багато.

У чому ж специфіка канадських медіа — крім історій про бобрів, що застрягли в паркані, і єнотів, які ввірвалися в чийсь будинок?

Канадські ЗМІ

Згідно з дослідженням Еббі Гудрам і Елізабет Годо з Університету Райерсона (Торонто) 2008 року, проаналізували новинні випуски двох канадських телеканалів (державного CBC і приватного CTV), в п'ятірку найбільш згадуваних країн увійшли:

• США;
• Великобританія;
• Ізраїль;
• Афганістан;
• Ірак.

При цьому на США довелося 44,6% телевізійних випусків, а на наступну за ним Великобританії — лише 8,3%.

Тож висновок простий: канадські новини складаються в основному з місцевих сюжетів і новин з сусідніх США, решті світу майже не приділяється уваги. До речі, велика кількість США в новинній порядку давно викликає занепокоєння і у жителів Канади, і у влади. У деяких виданнях навіть введені «канадські квоти», які зобов'язують журналістів розбавляти американські події місцевими новинами.

Крім того, існує особлива проблема, пов'язана з великою кількістю іммігрантів у Канаді — справа в тому, що вони не отримують інформацію про країни, звідки вони приїхали і доля яких їм важлива. Наприклад, у Канаді величезна китайська діаспора, а присутність Китаю (і взагалі країн Азії) в новинних випусках — мінімально (близько 2,45%). Це викликає широке невдоволення в мультикультурному канадському суспільстві. Втім, в деякій мірі це проблема вирішується за допомогою мультикультурних ЗМІ — причому з кінця 80-х років, коли уряд вперше вирішило підтримати ЗМІ на рідних мовах численних діаспор.

Тим не менше вчені, що аналізують ставлення канадців до ЗМІ в епоху інтернету, відзначають неухильне падіння довіри жителів країни до вітчизняних засобів масової інформації.

Цими вихідними Канада переходить на зимовий ч...

Нова ера для спортсменів Канади

Канада святкує День країни і розмірковує про ...

Канадська розвідка б'є на сполох: вплив Китаю...

Канада продовжує залучати кваліфікованих фахі...

Як влаштована мережа поставок продуктів харчу...

Таємниче зникнення опудала гігантського ведме...

На південному заході Ньюфаундленда знайдено о...

Саскачеван підвищує вікову планку для купівлі...

Напад із вогнепальною зброєю на мерію Едмонто...

Аварія вертольота в Британській Колумбії забр...

Оновлено правила отримання ПМП для іммігранті...

За даними дослідження професора Університету Макгілла Марка Рэбоя, довіра канадців до будь-яких видів медіа не перевищує 50%:

• Радіо — 50%;
• Інтернет — 47%;
• Газети — 43%;
• Телебачення — 42%;
• Журнали — 33%;
• Соціальні мережі — 13-14%.

Що пишуть про Росії і Україні

Зі сказаного стає ясно, що країнам СНД в Канаді приділяється зовсім мало уваги.

Україна, в силу її особливих взаємовідносин з Канадою, час від часу з'являється в пресі. В минулому році це було пов'язано, звичайно ж, зі збитим 8 січня 2020 року іранською владою літаком українських авіаліній, на борту якого перебували 138 канадців. Україна і Канада знаходилися в тісній взаємодії в період первісного розслідування обставин трагедії, і ЗМІ, що висвітлювали цей процес, багато уваги приділяли дій української сторони.

До трагедії 8 січня Україна фігурувала в канадській пресі в зв'язку з військовим співробітництвом двох країн, зокрема, постачанням канадського зброї на територію України. Крім того, влітку 2019 року Канада виділила Україні $45 млн, а також познайомилася з новим президентом. Триденний візит президента України Зеленського широко висвітлювався в канадській пресі.

«Зеленський приїхав у Торонто в тому числі і для того, щоб заспокоїти тих, хто сумнівався у здатності актора, який грав роль Президента в телесеріалі, виконувати цю роботу в реальному житті», — писала тоді National Post.

В ході візиту Зеленський і Трюдо оголосили про намір підписати угоду з молодіжного обміну між двома країнами, яке спростило б процедуру отримання візи на роботу чи навчання на строк до 1 року. З тих пір, до речі, є прогрес: країни створили робочу групу з питань імміграції українців до Канади.

Крім спрощення візового режиму, глави України і Канади обговорювали питання, пов'язані з територіями ЛНР і ДНР. Зокрема, було заявлено, що Канада не пустить в країну мандрівників з паспортами, виданими в Донбасі та Луганщині.

Що стосується Росії, як пишуть деякі іммігранти, замітки досить стримані і короткі, що складаються в основному з фактів і мінімуму оцінки. Якщо не трапляється чогось дуже голосного ― наприклад, історії з Олексієм Навальним, коли за канадським ЗМІ спочатку пробіглася новину про отруєння, пізніше ― про мітингах і, нарешті, заклики звільнити опозиціонера.

Іноді Росія ще виникає в канадській пресі за шпигунських скандалів. Так, у 2015 році два молодих брата-канадця російського походження були позбавлені громадянства з причини того, що їх батьки виявилися шпигунами, присвоившими особистості мертвих канадців. А в березні 2020 року на новинних стрічках з'явилася нова шпигунська історія: на сей раз позбавили громадянства російську дружину колишнього канадського держслужбовця — за зв'язок з ФСБ в 90-ті роки.

А в цілому, жодних емоцій по відношенню до Росії Канада не відчуває. У всякому разі, не відчувала аж до кінця 2010-х років. І таке ставлення ЗМІ відображає ставлення простих канадців до Росії та Україні. Найчастіше про ці країни їм мало що відомо, тому якогось особливого думки про тамтешні події вони не можуть сформувати.

Втім, Росія часто виникає в новинах у зв'язку з одним вкрай важливим для канадців заняттям. Хокей — гордість і хворе місце Канади. Будь-які фінальні матчі, ігри з розгромним рахунком і інші драматичні події хокейної життя тут сприймаються дуже близько до серця. Тому будь-які матчі з російської збірної коментуються дуже емоційно, але не без поваги до майстерності гравців.

Не забувають канадські ЗМІ і про особливе ставлення президента Росії до хокею, що, мабуть, породжує деякі симпатії.

«Путін відзначив своє 63-річчя з властивим йому звичайним куражем. Російський президент зіграв у хокейному любительському матчі спільно з такими видатними особистостями, як В'ячеслав Фетисов і Павло Буре, причому особисто забив 7 голів», — писали в 2015 році канадські ЗМІ.

Іншою темою, яка періодично виникає в канадській пресі, є Арктика. Як відомо, в Арктичний рада, крім Канади, входять Росія, Данія, Фінляндія, Ісландія, Норвегія, Швеція та США. Тому час від часу, коли північні держави приймаються в черговий раз ділити Арктику, Росія з'являється на стрічках канадських новин.

Звичайно, зростаюче напруження навколо Росії останніх років, викликане війною в Україні та іншими подіями, не могло не знайти відображення в репортажах канадських засобів масової інформації.

Зокрема, вибух в 2019 році на військовому полігоні під Северодвінську дав можливість більшості канадських ЗМІ висловитися не тільки на тему стану російського ВПК, а й про політику Росії останнього десятиліття в цілому.

Так, одна з найбільших канадських газет The Globe and Mail поділилася побоюваннями, що амбіції російського лідера в поєднанні з застарілими ракетними арсеналами країни (в тому числі ядерними) можуть призвести до неприємних наслідків для всього світу — небудь при чинному президентові країни, або вже після його відходу.

Крім того, інцидент на полігоні був поставлений журналістом в один ряд з Чорнобильською аварією 1986 року. Інші канадські ЗМІ висловлювалися в схожому ключі, висловлюючи стурбованість відбуваються в Росії політичними процесами.

Підсумовуючи, скажемо, що якоїсь особливої любові або ненависті канадська преса до країн СНД не відчуває, як, втім, і більшості інших країн. Крім США — але ці відносини заслуговують окремої великої статті.