Секонд хенди в Канаді і країнах СНД
У країнах колишнього Союзу до магазинів вживаних речей часто ставляться злегка з презирством. А в Канаді зовсім навпаки.
Магазин вживаних речей, або всім знайомий, старий добрий Second Hand. У середньостатистичного жителя пострадянського простору ці слова викликають найрізноманітніші асоціації — від захвату до схвалення, від прийняття явища як факт до байдужості, від відрази до презирливого «фе».
Які емоції викликають ті ж слова у канадців? Дивно, але це гордість і задоволення. Десь навіть радість від того, що магазини вживаних речей взагалі існують. Чому? Все просто. Основна причина в тому, що природа цього явища тут, в Канаді, і там, за океаном, різна.
Країни СНД
Що «там», тобто в деяких колишніх радянських республіках? Магазини формату «секонд хенд» виникли тоді, коли купівельна спроможність населення значно знизилася, а жити було потрібно. І, як не опиралася національна гордість, однією лише гордістю ситий не будеш. Тобто на себе її не одягнеш.
Звідки беруться всі ці гори вживаних речей, які тоннами перетинають кордони і миттєво розподіляються по торгових точках? Це, в більшості випадків, безкоштовні пожертвування населення тих країн, звідки вони надходять. У магазинах же колишнього Союзу ці речі часом набувають досить значний цінник. І неважливо пахнуть. І так собі виглядають. І взагалі ... При цьому це дуже прибутковий бізнес.
Повна версія статті доступна тільки членам спільноти Immigrant.Today Війдіть у свій обліковий запис, щоб безкоштовно прочитати її.
