Програма захисту іммігрантів від насильства на робочому місці провалилася
Експерти заявляють, що вона не лише не змогла захистити вразливі верстви населення, а й сприяла їхньому повторному травмуванню.
З початку реалізації державної програми "Відкритий дозвіл на роботу для вразливих працівників" (VWOWP) пройшло 3 роки. Вона була введена як спосіб захисту трудящих-мігрантів, які стикаються з жорстоким поводженням з боку своїх роботодавців, через надання їм «відкритого дозволу на роботу», що дає таким працівникам можливість вільно вибирати собі роботодавця.
24 березня на 24-й конференції Metropolis Canada у Ванкувері, Британська Колумбія пройшло засідання, присвячене обговоренню недоліків програми. Група під керівництвом Центру трудящих-мігрантів (MWC) обговорила недоліки роботи працівників Міністерства у справах імміграції, біженства та громадянства Канади, виявлені в результаті аналізу процесу обробки ними заявок на програму, призначену для захисту жертв жорстокого поводження.
«Ми помітили багато невідповідностей та плутанини навколо того, що варто розглядати як насильство на робочому місці, незважаючи на те, що на веб-сайті Міністерства розміщено спеціальне керівництво», – пояснила Аманда Азіз, юрист Ванкуверського центру для робітників-мігрантів.
Згідно зі звітом MWC, опублікованому в середу, співробітники імміграційної служби розглядали як насильство лише обмежене коло випадків фінансового насильства, повністю ігноруючи при цьому насильство в психологічній сфері. Виняток робилося лише у тому випадку, якщо працівники самостійно представляли значну кількість доказів того, що роботодавець чинив на них моральний тиск.
Свідчення здійснення роботодавцями у тій чи іншій формі фінансового насильства щодо іноземних працівників було встановлено у 97% заявок, розглянутих у межах дослідження. Наприклад, декого примушували до понаднормової роботи без оплати, іншим зовсім відмовляли у виплаті заробітної плати, або примушували їх сплачувати збори за те, щоб отримати роботу.
Очевидним недоліком програми є також та обставина, що іноді працівники, які перенесли фінансове насильство, зазнавали депортації на підставі тієї інформації, яку було отримано співробітниками Міністерства з їхніх заяв.
Повна версія статті доступна тільки членам спільноти Immigrant.Today Війдіть у свій обліковий запис, щоб безкоштовно прочитати її.
