Програма захисту іммігрантів від насильства на робочому місці провалилася

Експерти заявляють, що вона не лише не змогла захистити вразливі верстви населення, а й сприяла їхньому повторному травмуванню.

З початку реалізації державної програми "Відкритий дозвіл на роботу для вразливих працівників" (VWOWP) пройшло 3 роки. Вона була введена як спосіб захисту трудящих-мігрантів, які стикаються з жорстоким поводженням з боку своїх роботодавців, через надання їм «відкритого дозволу на роботу», що дає таким працівникам можливість вільно вибирати собі роботодавця.

24 березня на 24-й конференції Metropolis Canada у Ванкувері, Британська Колумбія пройшло засідання, присвячене обговоренню недоліків програми. Група під керівництвом Центру трудящих-мігрантів (MWC) обговорила недоліки роботи працівників Міністерства у справах імміграції, біженства та громадянства Канади, виявлені в результаті аналізу процесу обробки ними заявок на програму, призначену для захисту жертв жорстокого поводження.

«Ми помітили багато невідповідностей та плутанини навколо того, що варто розглядати як насильство на робочому місці, незважаючи на те, що на веб-сайті Міністерства розміщено спеціальне керівництво», – пояснила Аманда Азіз, юрист Ванкуверського центру для робітників-мігрантів.

Згідно зі звітом MWC, опублікованому в середу, співробітники імміграційної служби розглядали як насильство лише обмежене коло випадків фінансового насильства, повністю ігноруючи при цьому насильство в психологічній сфері. Виняток робилося лише у тому випадку, якщо працівники самостійно представляли значну кількість доказів того, що роботодавець чинив на них моральний тиск.

Свідчення здійснення роботодавцями у тій чи іншій формі фінансового насильства щодо іноземних працівників було встановлено у 97% заявок, розглянутих у межах дослідження. Наприклад, декого примушували до понаднормової роботи без оплати, іншим зовсім відмовляли у виплаті заробітної плати, або примушували їх сплачувати збори за те, щоб отримати роботу.

Очевидним недоліком програми є також та обставина, що іноді працівники, які перенесли фінансове насильство, зазнавали депортації на підставі тієї інформації, яку було отримано співробітниками Міністерства з їхніх заяв.

У рамках конференції «Азіз» серед іншого вказала на повну відсутність у працівників Міністерства навичок проведення інтерв'ю, проходження якого необхідне для подання заяви. За її словами, воно більше схоже на дуже жорстокий допит, ніж на розмову з людиною, яка явно зазнавала жорстокого поводження та експлуатації у минулому. Критиці також зазнала тривалість тимчасового посвідки на проживання, що видається жертві аб'юзу.

«Нам недостатньо шестимісячного тимчасового посвідки на проживання жертви. Цей термін недостатній для того, щоб зцілитись від травми», – заявила Мері Грейс Де Гузман, голова правління Центру трудящих-мігрантів.

Працівникам, які зазнали насильства, які успішно отримали дозвіл на відкриту роботу, зазвичай дозволяється працювати лише протягом 12 місяців. Щоб працівники залишилися в країні після цього часу, вони повинні знайти нового роботодавця, який спонсоруватиме їх через дозвіл на роботу, що знову піддає їх подальшим потенційним зловживанням, оскільки вони залежать від свого роботодавця у збереженні права жити в країні.

Серед іншого MWC зазначив, що розслідування, які мають проводитися щодо роботодавців за фактом наявності зловживань, часто проводяться посадовими особами не оперативно. Згідно зі списками, які регулярно представляє Міністерство у справах імміграції, біженства та громадянства Канади, перевірку на відповідність умов роботи адекватним трудовим правам та стандартам у рамках програми тимчасових іноземних робітників та програми міжнародної мобільності з червня 2016 року до березня 2022 року провалили 580 канадських роботодавців.